Як українець знайшов скелет, що не давав спокою нацистам і комуністам

Ось уже дев'яносто років археологи намагаються встановити, чий скелет знайдено у Празькому граді. Ці датовані Х століттям людські рештки у 1928 році виявив український археолог Іван Борковський. Вони не давали спокою як нацистам, так і комуністам - ті й інші намагалися витлумачити їх у своїй ідеологічній парадигмі.

Та спроби однозначно встановити етнічну належність тисячолітніх решток, певно, більше говорять про нас, аніж про колишнього власника скелету.

Він лежить, його голова повернута ліворуч, а права рука спочиває на руків'ї залізного меча. Два кинджали лежать поблизу лівої - так нібито він от-от дотягнеться до них кінчиками пальців.

Біля ліктя знаходиться предмет, який міг бути бритвою або кресалом - середньовічною запальничкою, що свідчила про високий статус власника.

В ногах лежать рештки дерев'яного відерця - схожого на ті, якими вікінги користувалися для церемоніального пиття - і залізна сокира.

Та найбільше притягує погляд воїнський меч. Майже у метр завдовжки, він досі не втратив величі й краси, хоч і пролежав під землею тисячу років.

Чи це вікінг?

"Меч дуже якісний і виготовлений, напевно, у Західній Європі", - каже Ян Фролік, викладач археології з Чеської академії наук.

Такі мечі були у вікінгів Північної Європи, на території сучасних Німеччини й Англії, а також у Центральній Європі. Втім, їх використовували не лише вони.

"Отже, його зброя та знаряддя переважно такі, як у вікінгів, або принаймні дуже подібні. Та його національність усе ще під питанням", - додає пан Фролік.

Це питання інтригувало і бентежило істориків з 1928 року, коли український археолог Іван Борковський відкопав у Празькому граді ці останки.

Пан Борковський, який емігрував до Чехії внаслідок революційних подій у Російській імперії, керував розкопками. Втім, він був лише помічником директора археологічного відділу у чеському Національному музеї, тож йому не дали опублікувати власні висновки.

Від нацистів до комуністів

Коли у 1939 році Прагу захопили нацисти, вони швидко підтримали версію з "вікінгом", адже та добре вписувалася у їхній наратив про расову чистоту.

Зрештою, вікінги були скандинавами, тобто германцями. Цей збіг обставин виявився дуже корисним для окупантської пропаганди, адже він нібито підтверджував гітлерівську ідею про те, що німецька раса лише повертає собі ті землі, що здавна належали їй по праву.

Під загрозою висилки у концентраційний табір Борковського змусили працювати на нацистську науку. У його науковий доробок внесли суттєві правки - й опублікували на підтримку історичних претензій німців.

Відразу ж по завершенню війни Прага потрапила під не менш насильницький вплив Радянського Союзу. Борковський знову був вимушений змінити спрямованість - відмовитись від ідеї про вікінга.

Він швидко змахнув пил з теорії свого колишнього начальника: буцімто скелет насправді належав вельможному представнику давньослов'янської династії Пржемисловичів, яка правила Богемією понад чотири століття аж до 1306 року.

Вчений встиг відвести від себе нову загрозу, цього разу - таборів ГУЛАГ.

Хто ж ця людина?

Минуло близько сімдесяти років, і сучасні археологи - включно з Яном Фроліком - мають свободу керуватися об'єктивною наукою, а не ідеологією.

"Ми точно знаємо, що народився він не в Богемії", - каже пан Фролік і пояснює, що аналіз радіоактивних ізотопів стронцію з зубів воїна доводить, що той виріс на півночі Європи, найімовірніше - на південному узбережжі Балтійського моря або у Данії.

Але ж саме звідти походять вікінги, хіба ні?

"Так, але те, що він народився у Балтійському регіоні, автоматично не означає, що він був вікінгом. У ті часи південне узбережжя Балтики було домівкою і для слов'янських племен, і для балтійських, і для інших.

Він вважає, що воїн з півночі (який помер з невідомої причини приблизно у 50 років) приїхав до Праги у молодому віці й поступив на службу у почет - або до Боривоя І, першого князя Богемії й родоначальника династії Пржемисловичів, або до його старшого сина і спадкоємця Спитігнєва І.

Пржемисловичі заснували Празький град як столицю молодої Богемської держави. Те, що воїн похований прямо в центрі града, дозволяє припустити, що він був непересічною людиною.

Дивлячись на скелет невідомого воїна у скляній вітрині, яка зараз стоїть у прохолодному підвальному коридорі старого Королівського палацу, важко не замислитись над тим самим питанням, відповідь на яке ми ніколи достеменно не дізнаємось. Ким був цей чоловік - балтієць за походженням, власник вікінгського меча, вельможний слуга богемських князів?

"Відомо, що сучасні люди можуть ідентифікувати себе по-різному в залежності від ситуації. Так само було і в минулому", - каже професор Ніколас Сондерс, фахівець з воєнної історії ХХ століття, археології та антропології з Брістольського університету.

Нещодавно професор Сондерс опублікував статтю про цей скелет у журналі Antiquity, у співавторстві з доктором Фроліком і професором Волкером Гейдом, археологом з Гельсінського університету, який зараз працює над аналізом ДНК, що може частково прояснити етнічну належність воїна. Частково, але не повністю.

"Строката колекція речей у власності цього чоловіка, можливо, символізує його багатогранну особистість. Навряд чи можна однозначно сказати, чи він вікінг, чи слов'янин", - міркує професор Сондерс.

"Люди самі пишуть свою біографію, пристосовуючись до того, де перебувають у просторі та часі. А цей чоловік, очевидно, роками звик грати одну з головних ролей у своєму оточенні - якщо не найголовнішу".

Інакше кажучи, його речі віддзеркалюють його життя.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!