Справа Бабченка: чи звинувачувати СБУ в "небезпечних іграх"?

"Перейдена межа", "втрата довіри", "ігри спецслужб", "постправда з тяжкими наслідками" - це лише деякі з характеристик, що їх почали використовувати журналісти, блогери соцмереж, політики після того, як стало відомо про інсценування "вбивства" журналіста Аркадія Бабченка.

Хоча Кримінальний процесуальний кодекс України дозволяє дії, до яких вдалися правоохоронні органи, не вщухає дискусія про те, наскільки моральними можна вважати дії спецслужб у ставленні до медіа, рідних і близьких "убитого", а також до суспільства загалом.

ВВС News Україна поспілкувалася на цю тему з експертами у різних галузях.

Ігор Розкладай, юрист Інституту медіа права:

Я вважаю, що говорити про межу, яку хтось перейшов, слід лише знаючи про усі обставини справи. І головним тут є лише один фактор: наскільки був високим рівень загрози для життя людини. Тільки тоді ми можемо обговорювати прийнятність чи неприпустимість тих чи інших дій.

Зараз ми змушені вірити словам голови СБУ Василя Грицака, генпрокурора Юрія Луценка, що це було полювання на "велику рибу" і тому вони вдалися до таких не просто жорстких, а навіть жорстоких дій. Бо справді багато людей щиро перейнялися трагедією.

Але ми маємо приклади дій російських спецслужб, про які говорить весь світ - отруєння Олександра Литвиненка, сім'ї Скрипалів.

Фейсбук-товариство і навіть медійне товариство загалом є занадто емоційним, і це дуже погано. В умовах війни журналістам потрібно тверезо і холоднокровно оцінювати те, що відбувається. Так, це важко, ми всі розхитані анексією Криму, інтервенцією на Донбасі.

Ми маємо розуміти, що емоції - це зло, яке затьмарює спроби аналізу. Чому ми писали про те, яка у нас "непрофесійна" СБУ чи МВС, а не про те, скажімо, чому саме Аркадій міг стати жертвою, про те, чи виглядає це все правдиво і професійно, чи були прецеденти зі вбивствами і чому злочини не розкриті, як у випадку з російським журналістом Владом Лістьєвим?

Про те, чи усвідомлюють журналісти, що займаються розслідувальною, ризикованою журналістикою, наслідки такої діяльності і можливий розвиток подій для них особисто?

Натомість, ми бачимо дуже багато "зради", багато емоцій. Так, наче на футбольному полі - наші-не наші, "зрада" чи "перемога". А політика дуже неполярна, у ній є лише інтереси, і Україна не виняток.

Віктор Рибаченко, віце-президент Асоціації політичних психологів України:

Відбиток на суспільстві, звісно, від подвійного шоку лишиться і частина людей значно обережніше реагуватиме на такі повідомлення.

Проблема в іншому: як правильно інтерпретувати те, що сталося, щоб мінімізувати наслідки.

Але поки що робити однозначні висновки рано. Головне - дочекатися розвитку цієї ситуації. Бо може бути те, чого ніхто не очікує. Поки не завершиться розслідування, ми не можемо напевне робити висновки, на чиєму боці істина: тих, хто обурюється діями СБУ і ставить під сумнів їх моральність, чи тих, хто виправдовує спецслужби. Бо це ще не розв'язка.

Розв'язка буде тоді, коли організатори постануть перед судом і ми побачимо, хто вони, почуємо про їхнє минуле.

Люди, яким притаманна миттєва емоційна реакція, і надалі так само бурхливо реагуватимуть на приголомшливі події, як і цього разу. Вони і надалі ображатимуться, почуватимуться обдуреними.

Ті, кому притаманний раціональний контроль, почекають, аналізуватимуть.

Проте у цій історії є ще одна небезпека, пов'язана з міжнародною реакцією. За кордоном є певний шок, вони збентежені новинами з України.

Якщо, не дай Боже, щось подібне станеться знову, вони мовчатимуть - або чекатимуть підтверджень, або не віритимуть до останнього.

Треба дивитися на ситуацію, в якій перебуває Україна. Війна триває, в країні працює агентура сусідньої держави, тому треба бути стриманішим в оцінках і дивитися на можливі наслідки і на те, що могло бути, якби не було цієї спецоперації.

Бо виглядає так, що про війну трохи призабули, хоч вона триває. І те, що відбулося, це - її прояви.

Зараз ми знаємо лише про проведення спецоперації, у ході якої, як твердить СБУ, було виявлено організаторів убивства і можливу терористичну мережу. Навряд чи зараз можна до СБУ висувати претензії за те, що належить до її повноважень.

Наразі ми почули лише оцінки політиків, журналістів, громадських організацій. Але професійні речі мають коментувати професіонали. Цікаво було би почути реакцію спецслужб інших країн.

Щодо політичних наслідків для країни, для влади, то, по-перше, усім, у тому числі ЗМІ, як я вже сказав, треба більше зважати на те, в яких умовах живе Україна.

Не хотілося б узагальнювати, оцінюючи реакцію і ставлення до цих подій суспільства. Бо наразі ми ніяк не можемо зафіксувати цю реакцію, ми її бачимо лише у соціальних мережах і в медіа. А це, звісно, не вся Україна.

Було б цікаво провести соціологічні опитування і подивитися, як громадяни до цього поставилися і який відсоток взагалі знає, що відбулося.

Щодо ЗМІ, то звісно, це складна ситуація, яка може призвести до недовіри як до самих медіа, так і до, власне, першоджерела інформації. Але тут важливим є питання балансу між тим, чого цією спецоперацією вдалося досягти, і тими негативними наслідками, які можуть бути для суспільства.

Однак перед тим, як це з'ясовувати, має бути знижений градус емоцій.