"Ну що це ви видумуєте?" Як родина з Вінниці пів року не купує пластик

Родина Березовських уже понад пів року нічого не купує у пластику. Живуть на околицях Вінниці у будинку зі зрубу.

Сім'я з семи людей (мама, тато, бабуся і четверо малюків — 8, 7, 5 та 2 роки) намагається зовсім не купувати пластик. Авторка ініціативи - мама Юлія. Не одразу, але її підтримали й інші родичі. Бабуся пошила торбинки з тканини, з ними ходить до магазинів, а сама Юлія зв'язала авоськи.

Жінка дістає із шафи сумку, зв'язану шпицями, дуже схожу на популярний радянський атрибут.

Показує і приміряє на плече: "Я з нею скрізь ходжу. Це дуже стильний аксесуар".

На кухні Юлія показує акуратно складені мішечки з тканини: різного кольору, всі яскраві, з різними малюнками на тканині.

"У такі торбинки ми купуємо крупи, макарони, цукор, печиво. Все те, що можна купити на вагу".

Сама Юлія - блогерка, зараз у декретній відпустці, чоловік Олександр працює в IT-секторі.

"Чого я це маю робити?"

Березовські кажуть, що намагаються відмовлятися від усього непотрібного, повторно використовувати все, що піддається повторному використанню, а також компостувати органіку та відправляти на переробку те, що приймають у Вінниці.

"Спочатку для мене це було важко, - зізнається Олександр Березовський. - Я запитував, чого я це маю робити? Але коли дружина почала сама сортувати пластик і менше купувати в поліетилені, але його все одно було дуже багато, тоді я зрозумів, що з цим потрібно боротися".

Крім торбинок, всі члени родини завели власні склянки з металу та бамбуку. З ними ходять до кав'ярні. Кажуть, що коли просять налити у свою тару або насипати в торбинки, то люди спочатку дивуються, а потім підтримують.

"Я дуже популярний, коли приходжу на базар з авоською або ось такими мішечками, - каже Олександр. - Всі починають звертати увагу. Спочатку здивування, а потім: ой, яка класна авоська".

"Буває дуже рідко, коли люди починають кривитися і кажуть нам: "Ну що це ви видумуєте? Візьміть там звичайний пакетик", але у нас є аргумент: ви ж самі так жили 20 років тому. Тоді не було таких пакетиків".

"Старше покоління нас підтримує постійно. Моя мама з радістю погодилася на таку пропозицію. У них ностальгія за молодістю", - розповідає Юлія.

Юлія каже, що коли діти просять купити смаколиків, то сік вони беруть у скляній тарі, а цукерки - тільки на вагу:

"Жодний аргумент не може переконати, аби купити щось у пластику або в коробці тетрапак. Буває йдемо з дітками і вони просять соку, я кажу, що вдома є компот або шукаю сік у скляній пляшці. Так само з цукерками та печивом. Їх купуємо тільки на вагу".

Приладдя до школи та в дитсадок теж купили бамбукове. Але мають пластикові контейнери для харчів.

"Так, ми маємо пластикові продуктові контейнери, але ми їх раніше купували - це по-перше, а по-друге, ми ними постійно користуємося. Кулькові ручки — теж тільки пасти змінюємо. Це все цілком реально", - ділиться досвідом Юлія.

Саморобна зубна паста та секонд-хенд

Подружжя зізнається, що їх критикують за те, що живуть в оселі зі зрубу. Мовляв, знищили дерева та збудували собі хату.

На це Юлія відповідає: "Ми купували ті дерева, які саджали спеціально для зрубу, це по-перше. По-друге, коли вони росли, вони виділяли кисень, очищували довкілля. І, по-третє, коли наша хата буде стара і розпадеться, то ці дерева перегниють і не будуть забруднювати навколишнє середовище".

Сміття Березовські сортують одразу. Для цього біля входу до хати поставили величезний ящик від телевізора і поділили його на чотири відділення. Туди скидають сухі відходи. Вологі - компостують у ямі, яку викопали на городі. Зібране сміття двічі на місяць везуть на сортувальну станцію у Вінниці.

"Зараз є сортувальна станція біля муніципального ринку. Туди легко дістатися і на муніципальному транспорті. Це поки що волонтерський проєкт, і там ніхто нікому ні за що не платить, та ми це робимо не заради грошей".

"Ця організація далі сміття відправляє на переробку в Київ. Вдома спалюємо папір", - каже Юлія.

Березовські перестали купувати харчі у пластику, повністю відмовилися від побутової хімії, догляду за обличчям, зубами, волоссям. Деякі засоби для гігієни жінка купує у звичайних магазинах, решту - замовляє в інтернеті або робить сама.

"Я через інтернет замовляю у дівчини мило ручної роботи. Воно натуральне... Для посуду - мильний горіх. Це така ягода, яка росте в Африці. Потрібно просто засипати цей мильний горіх у каструльку, додати туди води і проварити десь 30 хвилин, і ми отримаємо мильний розчин, який є натуральним, і ним добре мити посуд".

"Я пасту (зубну - Ред.) роблю сама: сода, кокосова олія, біла глина і какао. Яка функція зубної пасти? Знімати зубний наліт і знижувати кислотність у роті. З цим прекрасно справляються сода з білою глиною, а пастоподібною її робить кокосова олія, какао - більше для смаку і вбиває погані бактерії. Какао ми купуємо у пластиковій обгортці, але ми її здаємо на переробку. Зубні щітки у нас бамбукові. Палички для вух - бамбукові, зубна нитка - натуральна, в скляній упаковці, дезодорант у нас твердий із солей".

Юлія переконує, що витрати на родину із переходом на такий стиль життя залишилися на сталому рівні. Десь платять більше, як, приміром, за мило ручної роботи, але заощаджують на одязі із секонд-хенду.

Підлогу та вікна у родині миють розчином води з оцтом. Також замість побутової хімії використовують гірчичний порошок та соду. Усе це, каже Юлія, дізнається в інтернеті.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!