Блог з Луганська: як пройшов парад 9 травня у так званій "ЛНР"

Цей парад ми вперше дивилися з дому по телевізору, а не безпосередньо на вулиці.

Одна з причин - явка цього разу не була обов'язковою для всіх, як раніше.

А ще у цей день різко похолодало, та й у місцевих новинах неодноразово попереджали дивитися парад з дому через коронавірус.

Довгі свята у "республіці"

Ніяких масових зібрань і традиційних гулянь через пандемію - але, як не дивно, особливого резонансу у людей це не викликало.

9-е травня цього разу збіглося з релігійним святом Красна Гірка, яке тут шанують нарівні з Великоднем (Красна Гірка або Фомина неділя - свято, яке відзначають за тиждень після Великодня і яке починає тиждень Проводів. - Ред.).

Тож багато хто просто провів цей день традиційно, як проводить його з року в рік - із зустрічами на кладовищі і подальшими застіллями вдома.

Зараз склався пекучий мікс вихідних - 1 травня, Великдень, 9 травня, Красна Гірка, ще й "День Республіки" - з невеликим вкрапленням робочих днів.

Новини про те, ніби Україна вчергове обстріляла позиції і порушила режим тиші, стали традиційними. Загальний посил - для українських військових немає святих днів на кшталт Великодня і стріляють вони весь час, віроломно провокуючи бійців "республіки".

Але такі новини йдуть паралельно до загальних настроїв людей, які більше уваги приділяли активній підготовці до свят.

Хтось поспішав прибрати на кладовищах. Хтось скуповував штучні букети по 100 рублів (37 грн) за гілочку штучних квітів. А хтось готувався до пікніків, скуповуючи м'ясо і сардельки.

Білборди по місту рясніли рекламою ковбасок і кетчупів, зверненнями Митрополита до Великодня і поздоровленням "глави ЛНР" Пасічника з усіма святами по черзі.

Це настільки широкий зразок толерантності і широти поглядів, що викликає посмішку.

У супермаркетах за одну ніч змінював "забарвлення" з "великоднього" (присипки, яйця, наклейки, свічки) до "переможного" (георгіївські стрічки, імітація ордена Червоної Зірки), якими були обклеєні полиці з алкоголем та які бовталися під стелею.

Тож загальний настрій у людей відповідний - відпочивати і їсти. А свята тільки підштовхують до цього.

І якщо спостерігати за таким ажіотажем на ринку перед святами, то повірити в те, що десь недалеко йде війна і гинуть люди дуже складно.

Парад

Загальна тенденція - все дуже мирно з якимось поклоном коронавірусу.

Але цього року на крокуючих у параді не було медичних масок і гумових рукавичок - ймовірно, "корону" все ж також перемогли.

Темою дискусій перед 9 травня було питання, чи треба йти на парад: можна чи не пустять? Але ця дискусія була не такою жвавою у порівнянні з темою рецептів пасок.

Місцевий парад здався дуже швидким і якимось... для галочки. Всі пройшли за лічені сорок хвилин - 100 одиниць техніки і 2 тис. військових, які брали участь у параді.

Якщо перші паради мали на меті довести, ніби "республіка може, вона жива", то нинішній вже не викликав такого трепету аудиторії.

Багато хто йшов на парад з причин далеких від патріотизму - зустріти там знайомих, побачити на ході родичів та друзів і просто гарно провести час, тому що в центрі можна багато кого зустріти. Це схоже на забуту традицію гуляти головною вулицею Луганська, зустрічаючи там буквально всіх знайомих.

Техніка і нагороди 2014 року

З власних спостережень за парадом виникло питання, звідки у "ЛНР" стільки якісної військової техніки? Системи залпового вогню "Град" і "Оса" (Зенітно-ракетний комплекс. - Ред.), понтонні переправи, системи стеження, якісь протиснайперські установки.

(Росія до цього часу заперечує підтримку формувань "ДНР" і "ЛНР" військовою технікою. - Ред.)

Мимохідь згадали, що літальні апарати сконструйовані місцевим конструкторським бюро.

Ще одне потрясіння - подача параду 9 травня через 2014 рік. Місцевих командирів описували через призму нагород за бойові дії семирічної давнини, і ти губишся - це якийсь дуже внутрішній світ місцевої армії, зрозумілий тільки їй самій.

Тож парад, ймовірно, був не стільки для місцевого глядача, скільки для українських спостерігачів - показати, скільки в Луганську є техніки і підготовлених людей.

Особисто мене потрясли колони дівчат-військовослужбовців, що були всі, як на підбір, у коротких спідницях з розрізами. Чи то слідчі, чи то адміністративні працівники.

Ще виявилося, що серед тих, хто служить з 2014 року, був якийсь конфлікт - раніше марширувати брали всіх, хто хотів і хто воював, хто міг йти, а зараз тримають марку - підбирають за зростом і якимось загальними зовнішнім виглядом.

А такий неформат, як старі або занадто товсті, формують свої колони і йдуть у кінці - їм не заборонили, але в авангард не пустили.

Дикторка під час параду кілька разів помилилася.

І навіть у цьому була якась загальна втома і формальність всього - "довели вже всім", а зараз все робиться швидше традиційно, щоб залякати ворога і переконати тих, хто сумнівається у міці "республіки".

Подача в місцевих новинах цілком традиційна - "Україна порушує режим тиші, ми ж у відповідь дотримуємося всіх домовленостей".

Будь-яка дія подається немов на противагу тому, що сталося в Україні. Якщо там аварія на дорозі, то тут комунальники латають стяжку ("погано зроблену ще при Україні"). Якщо там напилися і побилися, то тут знайшли, врятували і знешкодили.

До речі, серед знайомих 9 травня викликало не менше ажіотажу з поздоровленнями, ніж Великдень і 1 травня. Це інший пекучий мікс фотографій, пісень і колажів, який можна поставити в один ряд з великодньою тематикою.

І це яскраво говорить про нинішнє життя в Луганську - лотки зі штучними квітами до Великодня на ринку змінюються лотками з наклейками до 9 травня.

Це стало звичним - пам'ять почала продаватися на вагу, розсипом й у вигляді колажів. А те, що було дуже особистим і трепетним, давно втратило таке забарвлення.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!