Павло Гриб - про неволю і те, чому не привітався із Зеленським

Павло Гриб - наймолодший бранець, якого звільнили в рамках обміну в'язнями між Україною і Росією. Він здивував багатьох, не потиснувши руку президенту Володимиру Зеленському на виході з літака після повернення додому. Хлопець, здавалося, показово пішов в інший бік. А глава держави нібито аж засмутився.

За два роки 21-річний Павло Гриб пройшов у Росії чотири СІЗО: одне - в Краснодарі, де відбувалося слідство, два - в Ростові-на-Дону, де засідав суд, одне - в Москві, звідки українців відправили до Києва.

Його звинуватили у сприянні терористичній діяльності: він нібито схиляв школярку із Сочі Тетяну Єршову закласти вибухівку на випускному в школі.

Вони спілкувалися через інтернет і вперше мали побачитися в Білорусі. Там його й затримали співробітники російського ФСБ у кінці серпня 2017-го. До цього хлопець і дівчина переписувалися в інтернеті впродовж пів року.

Родина Павла була переконана, що його арештували через антиросійські дописи в соціальних мережах.

У російському ув'язненні його здоров'я різко погіршилося. У Павла - портальна гіпертензія. І сьогодні він потребує дорогого лікування та операції за кордоном. Наразі хлопець проходить обстеження у Феофанії та чекає на приїзд мами, яка лишатиметься з ним у лікарні.

В інтерв'ю BBC News Україна він розповів свою версію подій, наголосивши на тому, що сам не знає правди про Тетяну Єршову. Чи справжня це була людина, чи з якогось моменту переписку від її імені почав вести хтось інший?

"Не впізнав Зеленського"

BBC News Україна: Коли ви зрозуміли, що вас можуть обміняти?

Павло Гриб: Після виборів президента я вже думав про те, що може відбутися обмін, моніторив новини.

Коли мене етапували із СІЗО-4 Ростова-на-Дону до Москви, до Лефортово, то, сидячи в літаку, я зрозумів, що це або щось дуже термінове, або буде обмін. У перший день, як я прибув до цього СІЗО, мені повідомили причину етапу.

Я вірив у те, що може відбутися саме великий обмін.

BBC News Україна: З ким дорогою вдалося поспілкуватися з політичних в'язнів та полонених моряків?

Пало Гриб: У Лефортово я сидів поруч з Олександром Кольченком та Романом Сущенком. За ними сиділи Олег Сенцов, Євген Панов.

Запам'яталося, що Сущенко був задумливим, а Сенцов жартував.

У Лефортово я привітався з моряками, але ми не розмовляли.

BBC News Україна: Чому ви не привіталися з президентом Володимиром Зеленським на виході з літака?

Павло Гриб: На жаль, я виходив останнім. Спочатку просто спустився, нічого не побачивши. Потім підбігли рідні.

Я повністю дезорієнтувався, як би це дивно не звучало. Я навіть сам не зрозумів, що відбувається. Картинка в очах миготіла. Я не міг навіть журналістам дивитися в очі.

Потім тато показав на Зеленського. Я його не впізнав, кажу чесно. Подивився, що якісь люди в костюмах стояли. На жаль, так сталося.

Про СІЗО та катування

BBC News Україна: Як до вас ставилися в СІЗО-4 Ростова-на-Дону?

Павло Гриб: Вони не виходили за межі закону. У цьому ізоляторі обмежене спілкування в'язнів зі співробітниками, на відміну від інших таких установ. З ними я особливо не контактував.

BBC News Україна: Якими були побутові умови утримання?

Павло Гриб: Вони відповідали федеральному закону. У камерах був зроблений ремонт, була встановлена нормальна вентиляція, якщо спеки немає. Це була кімната для двох людей на кілька квадратних метрів.

BBC News Україна: Ви сиділи з підозрюваними в криміналі чи з політичними в'язнями?

Павло Гриб: Одна людина, що зі мною сиділа, можна сказати, була з політичних мотивів обвинувачена. Інша говорила, що її підставили. Я сидів із різними людьми. У кожного своя історія.

BBC News Україна: Павле, чи зазнали ви катувань під час затримання в Білорусі?

Павло Гриб: Нічого нового я не розповім. Це неодноразово було сказано в судах.

Оперативна група затримувала мене дуже жорстко. Мені стиснули руки за допомогою хомутів. Від них лишився шрам на руці.

Руки повністю посиніли, їх тримали так навмисно. Те, що били, це нічого. Єдине, що пекло руки, поки везли.

BBC News Україна: Але били?

Павло Гриб: Били, щоб я не дивився вбік, куди мене везуть на мікроавтобусі. Мене скрутили в три погибелі, ще й сидів на краю сидіння.

Потім мене передали іншій групі. Я так розумію, на той момент мене вже вивезли з Білорусі, ймовірно, через білоруське місто Гродно.

BBC News Україна: Люди, що затримували, представлялися?

Павло Гриб: Вони мовчки їхали. Яке там представлялися? Я їх запитав: "Ви хто?" Відповідь: "Дід Піхто". І все на цьому.

BBC News Україна: На якому етапі стало зрозуміло, що це росіяни, а не білоруси затримують.

Павло Гриб: Одразу це було зрозуміло. Це тільки вони могли затримати.

BBC News Україна: А коли стало зрозуміло, що ви в Росїі, а не в Білорусі?

Павло Гриб: Ще в автозаку я помітив російські дорожні знаки. Вони ж у них відрізняються. Приміром, пішохідний перехід у них - у світло-салатовому кольорі.

BBC News Україна: Що передувало поїздці до Білорусі? Чи справді ви вели тривалу переписку з дівчиною з Сочі на ім'я Тетяна Єршова?

Павло Гриб: Розповісти я можу, наскільки це буде відповідати дійсності, я ще сам не знаю. Я ще не володію всією інформацією, яка є, не лише з мого боку, але й іншого. Коли отримую її, сподіваюсь, знатиму повну картину й зможу детальніше розповісти.

BBC News Україна: Ви Тетяну Єршову бачили в Білорусі?

Павло Гриб: Я погано її запам'ятав. Я бачив якусь дівчину. Можливо, це була вона. Я ще не ознайомився з цією інформацією. Сподіваюсь, це не затягнеться на роки.

BBC News Україна: Павле, російське слідство заявляло про те, що у вашій переписці з Тетяною Єршовою ви схиляли дівчину до того, щоб вона заклала саморобний вибуховий пристрій на лінійці чи на випускному вечорі в школі для вчинення теракту. Можете це прокоментувати?

Павло Гриб: Звичайно, такого безпосередньо не було. Я на суді казав, що вони мали змогу підкоригувати переписку. На сто відсотків я не можу сказати, що в тих повідомленнях, які мені інкримінують, вони не змінили якусь кому.

Я не можу це пам'ятати за давністю. Я сподіваюсь, що матиму змогу познайомитися з усіма матеріалами, які мене стосуються. У мене є багато питань до того, чи мене десь не відредагували.

Коли мене затримали в серпні 2017-го, я вже повністю забув, що я писав навесні того року. І їм це було вигідно.

BBC News Україна: Навіщо ви поїхали саме до Білорусі? Це було побачення чи вам треба було щось обговорити, про що не можна було писати в інтернеті?

Павло Гриб: Мені це запропонували (Тетяна Єршова. - Ред.), надавши деякі гарантії. Я цілком розумів ризики. Але не мав підстав думати, що буду комусь потрібний через якусь нісенітницю, тобто що достатньо мати якісь погляди, щоб вони "розкрутили" тебе.

Не важливо, які в тебе погляди: проукраїнські чи антиукраїнські. Вони зроблять на тобі свої звання. Це їхня робота - знайти можливість когось затримати. Це була розроблена спецоперація.

BBC News Україна: Але чи ви були впевнені, сподіваючись на її "гарантії", що переписуєтеся в інтернеті справді з дівчиною на ім'я Тетяна Єршова перед поїздкою до Білорусі?

Павло Гриб: На той момент, може, вже й сумнівався. Я вже й не згадаю, чесно кажучи.

BBC News Україна: А як ви з лютого 2017 спілкувалися з Тетяною Єршовою? Що вас об'єднало?

Павло Гриб: Погляди, ідеології. Я це вже все пояснював на суді. Це все чітко розписано в моїх свідченнях.

Про суд

BBC News Україна: Павле, чому ФСБ затримало саме вас - як ви це пояснюєте собі?

Павло Гриб: Я допік їм своїми політичними поглядами.

З іншого боку, мій вік, здоров'я, зовнішність стали тими факторами, що допомогли мене звільнити. Якби на них не тиснули, мене могли б і не відпустити.

Я дуже вдячний Україні за те, що вона зробила для мене. За мене віддали людину під час обміну.

BBC News Україна: Маються на увазі дописи з критикою дій Росії в соціальних мережах?

Павло Гриб: Їхні оперативні заходи дали змогу зібрати їм повнішу інформацію про мене, отримавши доступ.

BBC News Україна: Доступ до приватної переписки?

Павло Гриб: Вони могли збирати інформацію на мене в Україні.

BBC News Україна: Чи відомо вам, чому Тетяна Єршова особисто не приїхала на суд у Ростові-на-Дону?

Павло Гриб: Я не володію цією інформацією. Взагалі-то, ніхто не приїжджав, крім одного свідка з Ростова-на-Дону. Свідки з інших міст зазвичай виступають по відеоконференцзв'язку.

За цією логікою і вона мала виступати. Я її викликав в суд особисто. Але, на жаль, моє клопотання щодо цього відхилялося.

BBC News Україна: Тобто ви були готові зустрітися з нею віч-на-віч у судовій залі?

Павло Гриб: Звичайно, так. Хоча б для того, щоб встановити, що це за особа дає свідчення? У мене були і є сумніви, чи це була справжня особа.

BBC News Україна: Як вам вдавалося розібратися з матеріалами справи? Звідки обізнаність з тим, як писати самотужки клопотання, викликати свідків, тощо?

Павло Гриб: Крім того, що в мене був адвокат, я розбирався ще й сам. Коли мене затримали, я був абсолютний нуль. Я вам це чесно кажу.

Я розумів, що зі своїм здоров'ям довго не зможу з ними боротися.

Тільки після завершення слідства, потрапивши в Ростов, я зрозумів, як читати кримінальні справи, але робив це недосконало. Я збагнув, що мені небажано, щоб мене швидко засудили. І я почав сам розбиратися з юридичними питаннями.

Мені допомагала людина, з якою я сидів. Цей чоловік сьомий рік уже знаходиться в ізоляторах. Він дав мені натхнення діяти: писати звернення до українців, готуватися до судових засідань, готувати власне слово.

Кожного дня після сніданку й до 19.00-20.00 я працював із документами, мов юрист в своєму офісі.

BBC News Україна: Шість років позбавлення волі в колонії загального режиму- це був очікуваний вирок?

Павло Гриб: Я гадав, що дадуть середній із можливих термінів, - сім-вісім років. Отримав шість - не мінімум. Через стан здоров'я і завдяки тому, що не мовчав, отримав стільки. Інакше б дали більше.

Мене могли заслати в Магаданську область. Це могла бути також колонія в Печорі в Республіці Комі на півночі Росії.

За мого стану здоров'я, можливо, я б звідти не повернувся.

Про плани на майбутнє

BBC News Україна: Чим далі плануєте займатися?

Павло Гриб: У найближчий час мені потрібно пройти обстеження й лікуватися. Феофанія - це лікарня загального профілю. Тут не можуть надати мені лікування саме моєї хвороби, провести операцію, з якою не можна вже зволікати.

Українські лікарі вже не візьмуться за мою хворобу, яка за два роки погіршилася.

Потрібне мені лікування я можу отримати лише за кордоном. У 2017-му році мені рекомендували вже операцію, але на неї я так і не потрапив. ФСБ зірвала всі мої плани.

Я хотів би повністю вилікуватися. А то я все життя тільки хворію і хворію. І мій стан постійно погіршується.

BBC News Україна: Після лікування - попереду ще ціле життя. Що далі?

Павло Гриб: Вестиму діяльність заради України. Для мене важливо зробити все можливе для добробуту своєї країни й народу. Планую присвятити себе цьому, зокрема хочу допомогти тим, хто в полоні й хто воює на Сході.

Але один нічого не зможу. Я можу комусь щось порадити, до чогось докластися.

Бачу, що в Україні чимало змінилося за ці два роки. Але мусимо пам'ятати, з чого все починалося в 2014-му, зокрема про наших добровольців.

BBC News Україна: Павле, що допомагало триматися психологічно впродовж цих двох років в ув'язненні? Адже на момент арешту життєвого досвіду у вас ще особливого не було, зважаючи на вік.

Павло Гриб: Я був на Майдані. Й після нього, хоч я ще вчився в школі, не залишався осторонь від політичних рухів у Києві та подій на Сході. Хоч був ще зовсім молодим хлопцем, робив, що міг.

Допомагали психологічно триматися листи від людей. Я на них відповідав. Сотні, а то й тисячі людей мені так допомогли. Я буду старатися розшукати тих, хто мені писав до в'язниці.

Крім листів, ще отримував передачі: продукти, речі. Телефонного зв'язку із зовнішнім світом у мене не було.

Я дуже вдячний своїм батькам. Я ще навіть не знаю, чого їм коштувало мене звідти витягти.

BBC News Україна: Російські медіа постійно наголошували на тому, що ви симпатизували УНА-УНСО, яку в Росії визнали екстремістською організацією. Ви мали якийсь зв'язок з нею на момент арешту?

Павло Гриб: Я підтримую всі патріотичні рухи, що сприяють Україні. На момент арешту я офіційно членом УНА-УНСО не був.

Я готовий співпрацювати з кожним патріотом України. Я так розумію, цю інформацію вони взяли з моїх розмов.

У них була така логіка, що українець-патріот не може бути сам по собі. За ним обов'язково має бути якась організація. Якщо він навіть не її член, то має принаймні поділяти погляди.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!