"Мені казали, що я надто потворна для селфі"
Автор фото, Melissa Blake
Меліса Блейк написала блог про Дональда Трампа в соціальних мережах, який став вірусним.
Але більшість з тих тисяч коментарів, які вона отримала, були не про сам допис, а про те, як вона виглядає.
У 38-річної Меліси генетичний розлад кісток і м'язів - синдром Фрімена-Шелдона. Це рідкісне захворювання, яке вражає рот, обличчя, руки і ноги.
"Були коментарі людей, які називали мене "потворною" і казали: "Вона схожа на повітряну кулю", - розповідає Мелісса програмі ВВС Newsbeat.
Останньою краплею стало те, що один неприємний коментатор запропонував заборонити їй публікувати свої фотографії в інтернеті через те, як вона виглядає.
"І я подумала, що ж, я зроблю навпаки і покажу їм всім, що вони не кращі за мене".
У відповідь тим, хто називав її потворною, Меліса, яка є журналістом-фрілансером та блогером з обмеженими можливостями, поділилася трьома селфі у Twitter.
Ця стаття містить контент, наданий Twitter. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Twitter i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть "Прийняти та продовжити".
Кінець Twitter допису, 1
Твіт Меліси сприйняли позитивно, він вже отримав понад 22 000 ретвітів і понад 256 000 лайків.
"Я вважаю, що багато жінок, які публікують своє обличчя, піддаються візуальним нападам".
Автор фото, Melissa Blake
Мелісі зробили понад 26 операцій з випрямлення суглобів, рук, колін і лікування сколіозу.
Вона каже, що часом важко ігнорувати жорстокі коментарі, які йдуть на її адресу.
"Я б збрехала, якби сказала, що вони мене не турбують, важко себе тримати в руках".
"Ці люди просто сидять вдома, ховаючись за своєю клавіатурою. Я не думаю, що вони б особисто сказали хоч половину того, що вони говорять комусь в інтернеті".
"Я сподіваюся, що мої селфі допоможуть їм зрозуміти, що по той бік комп'ютера є людина, яку вони ображають."
"Я думаю, це нас повертає до того, аби ми ставились до людей так, як хочемо, щоб до нас ставились. Я знаю, що це звучить як кліше, але я думаю, що це правда".
