"Той, хто біжить по лезу": чи збулися прогнози на 2019 рік
- Сю Пін Чан
- Кореспондент з питань технологій
Лос-Анджелес, листопад 2019 року. Місто - у занепаді, кількість жителів стрімко зменшується, а людство стикається з новою загрозою біороботів, які вийшли з-під контролю людини.
Саме так 1982 року уявляв майбутнє Рідлі Скотт - режисер стрічки "Той, хто біжить по лезу".
Минуло тридцять сім років після виходу фільму, наскільки ж точними виявилися його прогнози про вплив високих технологій на сучасне життя?
1. Роботи у стрічці - розумніші
Рік Декард (Гаррісон Форд) із спецпідрозділу поліції "Блейд-раннер" (англ. blade runner) отримує завдання знищити реплікантів - андроїдів, створених людиною за допомогою генної інженерії.
Репліканти моделі "Nexus-6" - "майже ідентичні людям", а "за інтелектом практично не поступаються генним інженерам, які їх створили".
Отже, група реплікантів-бунтівників, які не бажають підкорятися людям, тікають з колонії і прибувають на Землю. Їхній життєвий цикл - дуже короткий, лише чотири роки. Тому вони відразу шукають шляхи подовжити своє життя.
Сучасні механічні роботи виглядають не так реалістично, як герої стрічки - Зора, Пріс, Рой і Леон.
Навіть ті, що мають людську подобу, як робот Софія, не можуть повноцінно спілкуватися. Максимум - це готовий набір кліше і жартів.
А про відверті розмови зі сльозами або роздуми про смерть, на які здатні андроїди у стрічці Рідлі Скотта, можна взагалі забути.
Однак, технології штучного інтелекту не стоять на місці.
Лише цього тижня технологічна компанія DeepMind заявила про створення роботів, які здатні досягти максимального рівня у StarCraft 2 - комп'ютерній грі у жанрі стратегії в реальному часі, яку за складністю прирівнюють до шахів.
А базові моделі андроїдів для сексуальної втіхи, такі як Пріс, були, безперечно, передвісниками індустрії секс-ботів.
Можливо, реальним роботизованим секс-лялькам бракує внутрішньої наповненості, але вони дедалі більше претендують на інтерактивність.
А в Європі навіть з'явилися борделі, що пропонують секс з ляльками.
2. Відеозв'язок - більше не дивина
Є в стрічці й те, що для нас вже давно не дивина, - відеотелефон.
Декард розмовляє з репліканткою Рейчел через відеозв'язок.
Перші подібні телефони з'явилися в 1920-ті роки, тоді керівник телекомунікаційного гіганта AT&T розмовляв з колишнім президентом США Гербертом Гувером через телесигнал і телефонну лінію.
Однак, лише після появи Skype 2003 року відеозв'язок став звичайним явищем.
Сьогодні таку функцію пропонують різні платформи - FaceTime Apple, Duo від Google та WhatsApp від Facebook - усі вони передають на смартфони зображення з вищою роздільною здатністю, ніж та велика телефонна будка, з якої Декард телефонує Рейчел.
3. Сучасні будинки "порозумнішали"
Важливе місце у фільмі займають віртуальні помічники.
Коли Декард повертається додому, у ліфті його просять надати "голосове посвідчення особи".
"Декард-97", - відповідає він, натискаючи ті ж цифри на клавіатурі. "Дякую", - відповідає жіночий голос.
У сучасному світі віртуальні асистенти, розроблені Amazon та Google, ідентифікують людей за голосовими зразками і відповідним чином адаптують свою поведінку.
Елдон Тайрелл, засновник корпорації Tyrell, який у стрічці відповідає за розробку реплікантів, також має віртуального помічника.
А от свій дім Елдон Тайрелл освітлює за допомогою свічок, відмовившись від лампочок.
Якби він жив у сучасних реаліях, то не зміг би користуватись автоматичним режимом освітлення, який пропонують сучасні системи "розумного будинку".
Щоб відкрити двері, Декард дістає картковий смарт-ключ.
А от першу ключ-карту ще 1970-х роках винайшов норвежець Тор Сорнес.
Сьогодні ці картки використовують у готелях в усьому світі.
Але остання хвиля "інтелектуальних" замків, найімовірніше, працюватиме через бездротовий сигнал з мобільного телефона або за допомогою біометричних даних.
4. Детектор брехні
Чільне місце в сюжеті стрічки займає машина Войта-Кампфа - інструмент для виявлення реплікантів.
Це - потужний детектор брехні, який фіксує скорочення райдужної оболонки ока і невидимі частки в повітрі, що виділяє людське тіло.
Ця машина зовсім не схожа на перший поліграф, який був створений 1921 року, однак британська поліція все ще використовує їх, особливо для розслідування сексуальних злочинів.
Сьогодні результати перевірки на детекторі не вважають вірогідними, тому не використовують як докази для слідства.
5. Планета змінилася
Лос-Анджелес 2019 року страждає від промислових забруднень, а його мешканці тікають з міста.
"Житла достатньо, - розповідає генетичний дизайнер Себастьян репліканці Пріс. - Місця вистачить усім".
Але це все - лише кіно.
Насправді ж населення сучасного Лос-Анджелеса з кожним роком лише збільшується.
А побоювання щодо зміни клімату спонукали Каліфорнію працювати над скороченням викидів вуглецю.
6. Покоління Instagram
Ще один цікавий момент - фотографії. У стрічці вони є доказом того, що реплікантка Рейчел насправді - людина.
Декард аналізує декілька фото Polaroid, щоб визначитись, як шукати інших реплікантів.
Камери Polaroid існують і сьогодні, але зараз під час зйомки ми скоріше побачимо в руках людини смартфон.
Крім того, у сучасних реаліях, щоб знайти зачіпки для розслідування, Декарду довелося б скоріше вивчати акаунти реплікантів в Instagram або Facebook
Сьогодні єдине фото Рейчел з матір'ю може замінити кілька селфі.
Сучасні телефони дозволяють робити неймовірно якісні знімки в умовах низького освітлення та автоматично розмивають фон для виразніших портретних фото.
А от вигаданий авторами стрічки прилад Esper, який сканує й аналізує будь-яке фото, випередив свій час і аналогів поки що не має.
Він "бачить" предмети та людей під різними кутами і розпізнає предмети, які не можна побачити неозброєним оком.
Сучасні науковці працюють над перетворенням 2D-зображень на 3D-об'єкти, але знадобиться ще не один рік, перш ніж Photoshop отримає цю функцію.
Atari - ще один відомий бренд у фільмі. Піонер відеоігор мав величезний вплив на зародження і розвиток індустрії в 1970-80-х.
І хоч пізніше він поступився місцем PlayStations, Xboxes і Switches, є плани вдихнути в бренд нове життя.
Нова консоль Atari VCS залучила понад 2 млн доларів у попередніх замовленнях минулого року.
Проте є сумніви що розробники проєкту встигнуть реалізувати його до 2020 року, як планувалося раніше.
7. Летючі авто - більше не мейнстрім
Летюча машина була і залишається характерною рисою уявлень про майбутнє.
І хоч науковці досягли значного прогресу в концепції таких авто, на дорогах (або в небі) їх поки що немає.
Всередині летючі автівки нагадують кабіну сучасного літака - вони начинені різними гаджетами, лампами і кнопками.
Помітно також, що пасажири там не пристебнуті. Це тому, що стрічку знімали ще до того, як у Каліфорнії почав працювати закон про обов'язкове використання ременів безпеки.
8. Фени "пасуть задніх"
У стрічці реплікантка Зора сушить волосся у пристрої, що нагадує перевернутий акваріум із золотими рибками. Лічені секунди - і воно сухе.
Сучасні фени з іонізатором та керамічними нагрівальними елементами, звичайно, значно прискорили цей процес, але навіть остання модель надшвидкого фена Dyson вартістю біля 400 доларів не впорається з цим за кілька секунд.