Чи проводили в Україні народні опитування і що з того вийшло?

У вівторок Володимир Зеленський оголосив, що 25 жовтня під час місцевих виборів проведуть всенародне опитування. Він закликав людей прийти на виборчі дільниці й відповісти на п'ять питань. Щоправда, що це будуть за питання, поки що невідомо.

До спроб провести всенародні опитування чи, іншими словами, консультативні референдуми вдавалися й інші президенти України. Але за 29 років незалежності України на загальнонаціональному рівні відбувся лише один такий референдум: у 2000 році з ініціативи президента Леоніда Кучми і голови його адміністрації Володимира Литвина.

Водночас ситуація із місцевими референдумами набагато краща: за роки незалежності їх було сотні і майже усі результати були втілені.

Чому президенти, маючи достатньо повноважень, не спромоглися здійснити задумане і не провели ані опитувань, ані загальнонародних референдумів?

Адже, фактично, лише результати одного референдуму - 1 грудня 1991 року про Незалежність України - були реалізовані.

Причина, через яку 29 років в Україні був лише один консультативний референдум, криється у відсутності чітких законодавчих механізмів проведення як референдумів, так і опитувань.

Що хотіли попередники?

2000, Леонід Кучма

Формально консультативний референдум був ініційований громадянами шляхом збору підписів. Але насправді за ним стояла адміністрація президента. Леонід Кучма хотів, змінивши Конституцію, посилити свої повноваження і перетворити парламент на двопалатний.

Цей референдум, на якому усі питання дістали схвалення народу, називали однією із найбрудніших політичних подій того часу.

2007, Партія регіонів

Опозиційна Партія регіонів хотіла домогтися через референдум надання статусу другої державної російській мові, позаблокового статусу України і виборність керівників обласних і районних держадміністрацій.

Це був радше передвиборчий трюк, адже того року пройшли вибори до парламенту.

2007, Віктор Ющенко

Президент Ющенко хотів провести консультативний референдуму задля змін до Конституції і перерозподілу повноважень на користь глави держави.

2013, Віктор Янукович

Президент Янукович хотів запитати людей про те, куди слід вступати Україні: в Євросоюз чи у Митний союз. Також він пропонував через референдум запровадити "народне вето" - право скасовувати закони, ухвалені Верховною Радою.

2014, Олександр Турчинов

Виконувач обов'язків президента Олександр Турчинов після усунення Віктора Януковича від влади заявляв про доцільність провести референдум одночасно із достроковими президентськими виборами. Планувалося винести на референдум питання державного устрою і суверенітету України.

2017, 2019, Юлія Тимошенко і партія "Батьківщина"

Юлія Тимошенко кілька разів вимагала проведення референдуму про заборону на продаж сільськогосподарської землі. Востаннє вона зверталася з такою ініціативою у 2019 році до Володимира Зеленського.

Місцевих референдумів - сотні

Натомість досвід проведення місцевих референдумів в Україні є успішним. За роки незалежності їх було кілька сотень.

За даними ГО "Лабораторія законодавчих ініціатив", лише із 1991 по 2012 рік - понад 170. Місцеві референдуми стосувалися адміністративного устрою, земельних питань, перейменувань населених пунктів і навіть вулиць, довіри до голів органів місцевого самоврядування. Переважна більшість їх була реалізована.

Окрім того, за роки незалежності пройшло кілька незаконних референдумів, оскільки на місцевому рівні вони не можуть стосуватися конституційних питань.

У 1991 році закарпатці голосували за надання області статусу автономії у складі України. У 1994-му в Донецькій та Луганській областях було опитування про офіційний статус російської мови та федеративний устрій.

Найскандальнішими були місцеві референдуми у 2014 році: на Донбасі та у Криму місцева влада організувала псевдореферендуми за відокремлення від України.

Нелегітимні опитувальники

Якщо із місцевими референдумами все зрозуміло і вони мають законодавче підґрунтя, то проведення загальнонаціональних опитувань - під питанням.

Раніше діяв закон про всеукраїнський і місцевий референдуми, ухвалений ще у 1991 році. У ньому йшлося про консультативний референдум, чи іншими словами, дорадче опитування.

У 2012 році парламент ухвалив новий закон, в якому цієї норми вже не було. Але і сам цей закон не набув чинності, оскільки Конституційний суд визнав його неконституційним. Це сталося через шість років після його ухвалення, у 2018-му.

Відтоді ситуація майже не змінилася. Однак у червні 2020 року парламент ухвалив у першому читанні проєкт закону про народовладдя через всеукраїнський референдум, запропонований Володимиром Зеленським. Але в ньому відсутні положення про проведення консультативних опитувань.

"Тому сьогодні немає законодавчого підґрунтя для організації та проведення будь-яких всенародних опитувань (де-факто консультативних референдумів) президентом України, Центральною виборчою комісією чи будь-якими іншими органами державної влади, так само як і для поєднання таких ініціатив з проведенням чергових чи позачергових виборів", - зазначає у коментарі ВВС News Україна керівник проєктів з питань конституційного права Центру політико-правових реформ Юлія Кириченко.

"Проголошення всенародного опитування за 12 днів до дня голосування на місцевих виборах без наявності чинного закону (....) виглядає як неправовий крок з точки зору легітимності як самого процесу, так і результатів такого опитування", - додає вона.

"Виборчий кодекс чітко каже хто, що і коли має робити на виборчій дільниці, - додає колишній депутат парламенту Олександр Черненко у Facebook. - Все, що законодавством не передбачене, можна вважати порушенням закону і звертатися до поліції".

Він переконаний: будь-які опитувальники, які опиняться у виборчих скриньках, "можна вважати сторонніми предметами і окремо пакувати, навіть не рахуючи".

Хоча вже кажуть про те, що опитування може відбуватися під виборчими дільницями на кшталт екзит-полів серед тих, хто захоче відповідати на п'ять питань президента.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!