Що не так з економікою Лукашенка в Білорусі та в чому Україна попереду

"Лукашенко побудував нормальну економіку, а який зиск від нашої свободи?", "білоруси добре заробляють, а ми лише виживаємо", "білоруські продукти якісніші, без хімії" - такі чи подібні думки часто можна почути в розмовах українців про білоруські реалії.

Наступ на права людей, насильство міліції та спецслужб, придушення опозиції - це добре відомі проблеми Білорусі. А ось про виклики білоруської економіки та цілком вірогідні переваги української на її тлі відомо значно менше.

Спробуємо порівняти основні показники білоруської та української економік.

"Гусінь може успішно існувати в природі, але настає час, коли вона мусить перетворитися на метелика. У Білорусі штучно продовжили стадію гусені. Але нікуди вона не подінеться від перетворення. Лукашенко спробував його провести. Втім, таке завдання виявилося несумісним з його режимом", - констатує Володимир Дубровський, старший економіст CASE-Ukraine.

Гусінь - приземлена, стійка, прогнозована. Метелик - хаотичний і метушливий. Має схильність часом летіти на тьмяне світло нічника.

Якщо не згорить, то після падіння спроможний злетіти знову. І не схибити. Можливо. Гусені й не снилися такі траєкторії.

Від підйому до стагнації

Економіки Білорусі та України розвиваються за різною логікою.

"Саме особливі відносини з Росією забезпечували підйом білоруської економіки на певних етапах. Сьогодні ці відносини на дні: немає нових домовленостей щодо газу, нафти, доступу на російські ринки. І білоруська економіка задихається", - пояснює Ярослав Романчук, президент білоруського недержавного науково-дослідного центру Мізеса.

"Коли українці дивляться на Білорусь, бачать там результат: підприємства працюють, зарплати вищі, тощо. Коли вони звертають погляд на свою країну, то в око впадає корупція та вплив олігархів. Але за кадром лишається головне: в довшій перспективі саме українська економіка більш конкурентоспроможна", - наголошує Дмитро Горюнов, старший економіст українського Центру економічної стратегії.

Багатотисячні трудові колективи, виробничі плани від держави, державні пільги та кредити - для українців це слова з підручника історії. Опис радянської економіки. Для білорусів - досі реальність.

З 1994 по 2005 рік Білорусь подвоїла свій ВВП. У 2000-х її реальний ВВП зростав у середньому на 7% щороку.

Дешеві російські нафта та газ стали кровоносною системою білоруської економіки. Вони насичували її валютою від продажу нафтопродуктів на Захід. Торгівля арматурою, тракторами, тягачами та всім іншим, що виробляли білоруські заводи, приносила гарні прибутки. Ці товари мали низьку собівартість. І в пострадянських країнах на них зберігався високий попит.

Але в 2010-2019 роках зростання обірвалося, мов надміру натягнута струна. Середні темпи росту білоруського ВВП опустилися до позначки 0,9 %. Державні підприємства перестали справлятися з вимогами часу та ринків.

Зарплати почали зменшуватися, а умови праці погіршуватися. "У номінальному вираженні - в білоруських рублях - зарплати нам підіймали, але в доларах вони впали", - розповідає Артур Жданович. Він 17 років пропрацював економістом з планування Білоруського металургійного заводу (БМЗ).

"Якщо в 2000-х сталевар на нашому заводі отримував пару тисяч доларів, то нині його зарплата навряд чи дотягне до тисячі. А це робота, при якій людина ледве дотягує до 40 років. Потім вона фактично інвалід", - каже чоловік.

Сам він після виборів президента в серпні поїхав з Білорусі. На батьківщині його звинуватили в участі в несанкціонованій акції протесту.

У 2012-2019 роках у Білорусі середній показник інфляції був вищим за 17% на рік. В Україні він був нижчим - 13,5%, попри політичні та воєнні катастрофи 2013-2015 років.

"Якщо копнути ще далі, то Росія регулярно списувала Білорусі кредити. На початку ХХІ століття ріст білоруської економіки забезпечували дотації та субсидії", - пояснює Вадим Іосуб, фінансовий аналітик білоруського центру "Альпарі".

У такому стані економіка не розвивається, а радше підлаштовується під ситуацію і втрачає ресурси на підтримку статус-кво.

"Потрібно не зберігати, а наступати. Радянська економіка вичерпала потенціал індустріалізації. В Україні болісно, з втратами, але відбувається цей наступальний рух уперед. Вона перейшла до постіндустріальної економіки, а Білорусь - ні", - наголошує Володимир Дубровський.

Хто росте сьогодні?

Динаміка змін реального ВВП на душу населення й доходів населення Білорусі та України впродовж останніх десяти років не додає оптимізму ні першій, ні другій.

Водночас білоруси мали в середньому вдвічі вищі за українців офіційні доходи, а їхній реальний ВВП на душу населення був на третину більшим.

При цьому обидві країни перебували відносно на тому ж самому рівні.

Але це на перший погляд. Варто уважніше придивитися й розгледіти деталі.

Тоді виникають дві причини для стриманого оптимізму саме щодо української економіки. Реальний ВВП на душу населення в Україні за цей час зріс на 14%. У Білорусі - лише на 4,5%.

При цьому середня зарплата, за офіційними даними, в обох країнах приблизно на одному рівні. За неофіційними, завдяки великому тіньовому сектору українські заробітки можуть бути суттєво вищими.

Наприкінці 2011-го в Білорусі середня заробітна платня сягала 340 доларів США, в Україні - 375. У липні 2020-го в Білорусі цей показник дорівнював 487 доларам, в Україні - 425.

"Перехід від індустріальної до постіндустріальної економіки супроводжує криза зростання. Але в Україні під фасадом стагнації проходять глибинні процеси становлення метелика". - зауважує Володимир Дубровський.

Зміцнюється громадянське суспільство, формується середній клас, розвиваються місцеві громади, волонтерські ініціативи.

"Якщо Україна продовжить тренд того економічного зростання, яке вона має навіть сьогодні, а Білорусь буде далі в стагнації, то за роки чотири українці випередять нас. В Україні будуть вищими і зарплати, і ВВП на душу населення", - переконаний білоруський експерт Вадим Іосуб.

Паралельно з економічною стагнацією в Білорусі невпинно зростає зовнішній борг.

"У 2001-му сукупний зовнішній борг Білорусі становив 16% ВВП, державний зовнішній - 3,5%. Нині він наближається до 80% та до 60%, відповідно. Ці всі гроші йшли на державні програми в економіці", - пояснює Ярослав Романчук.

Йдеться про податкові пільги, державні кредити, гарантії, субсидії, тощо.

В Україні показники зовнішнього боргу до ВВП на липень 2020-го: майже 62% - сукупний, майже 51% - державний.

Металопрокат і модернізація

"Збережений із радянських часів промисловий комплекс та майже родинні зв'язки з Росією - це органічно пов'язані речі. Без російського ринку білоруська промисловість не зможе існувати", - зауважує Володимир Дубровський.

В останнє десятиліття білоруським державним підприємствам щодалі важче дати раду своїм боргам перед державою.

"В Білорусі провели за державний кошт модернізацію цілих галузей економіки. Але вона провалилася. Підприємства не змогли сплатити не те, що тіло, а навіть відсотки за державними кредитами", - пояснює Вадим Іосуб.

Їхні борги сьогодні обслуговує невелика кількість прибуткових державних заводів.

Успішні заводи можуть віддавати до 60% своїх прибутків на виплати боргів.

Приміром, на БМЗ побудували в рамках модернізації новий цех із чорного металопрокату.

"Намалювали на папері гарні цифри, але нікого не цікавило, що в такій кількості він нікому не потрібен у сучасному світі", - пригадує Артур Жданович.

Тим часом українська промисловість також падає. Але її проблеми обумовлює радше сам ринок та логіка розвитку сучасної економіки, а не перегини державного регулювання.

У 2019-му вона скоротилася на 2%. За перші чотири місяці 2020-го - на 7,9%

"В Україні зараз відбувається структурне перетворення. Падіння української промисловості - це нормальний процес. Її основний постіндустріальний сектор ІТ росте на 25-30% на рік. Є стартапи", - каже Володимир Дубровський.

В Україні з 2015-го можна спостерігати незначне зростання притоку прямих іноземних інвестицій. Такі інвестиції в білоруську економіку за останні два роки скоротилися.

"Білорусь мало на кого може розраховувати в сенсі інвестицій. Це переважно Росія та ще трохи Китай", - зауважує Вадим Іосуб.

Схожий дисбаланс закріпився й у торговельній географії Білорусі. Вона за останнє десятиліття ще більше прив'язалася до Росії: у 2010-му на останню припадала третина білоруського експорту, у 2020-му - вже майже половина.

Білорусь та Росія створили Євразійський економічний союз у травні 2014-го. Туди також увійшли Казахстан, Киргизстан та Таджикистан.

Водночас Україна за останні десятиліття урізноманітнила зовнішні ринки свого збуту.

За десятиліття частка Росії в географії її експорту зменшилася з чверті до 6%.

"Білоруську економіку врятують лише структурні реформи, зокрема зміна моделі відносин власності, бізнесу та держави. І це буде довгий і складний процес", - вважає Артур Жданович.

Українській економіці теж потрібні зміни. Багато українських інститутів неефективні та корумповані, як-от митниця чи суди.

Але в України принаймні вже є "крила метелика", тобто спроможність рости за законами ринку, а не в борг державі.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber