"На голку підсадила мама". Чоловік, що присвятив життя вишивці

  • Ліза Жарких
  • для BBC News Україна
"На голку підсадила мама". Історія вишивальника з Херсона

Автор фото, Ліза Жарких

Ігор Сидоренко з Херсона займається вишивкою більшу частину свого життя.

Він з династії вишивальників - обидві бабусі та мама чоловіка були рукодільницями. Він продовжив родинну справу - вишиває як великі полотна, так і мініатюрні вишивки для прикрас.

--

"Мама була проти"

Вперше голки, нитки та канву Ігор взяв до рук у третьому класі. Його мати, Людмила Сидоренко, купувала прості набори вишивки для своєї старшої доньки, і Ігор також вирішив спробувати. Але хлопцю це швидко набридло: тоді набагато більше йому подобалося грати в футбол.

"Десь класі в третьому пробував вишивати по надрукованому хрестику. Я бачив, як сестра вишивала дома, потроху пробував самостійно і не питав, можна чи ні. Кілька хрестиків зробив - і в мене це відійшло на другий план".

Чоловік каже, що у виборі свого захоплення на нього зрештою вплинуло те, що він постійно бачив своїх рідних, які вишивають.

"Все відбувалось на моїх очах, я коли приходив зі школи, бачив, що мама вишиває, сестра".

За словами Ігоря, вишивка повністю захопила його, вже коли він подорослішав - десь у 14 років. Найперші його роботи - це серветки, вишиті одним кольором. Захоплення Ігоря стало несподіванкою для батьків.

"Мама спочатку була трохи проти, але змирилась. Не забороняла, але відмовляла", - каже чоловік і додає, що з часом мама почала потроху передавати йому свої знання.

"Все починалося з простого, мені було важливо навчитись вишивати хрестики, мама зі мною ділилась досвідом, в мене стало виходити, і я почав рухатись від простих робіт і картин до більш складних".

У родині вони жартують: "На голку підсадила мама".

У 1998 році роботи Ігоря вперше представили на виставці у місцевій галереї. Тоді йому було 20. Чоловік зізнається, що відтоді його майстерність значно виросла.

--

"Буває, що на картину в мене йде п'ять років"

Ігор Сидоренко має офіційну роботу, проте саме вишивку вважає справою усього свого життя і намагається приділяти весь свій час саме їй.

"Хотів би займатись рукоділлям, хотів би, щоб це була моя робота. Люди цікавляться, купують, але це дороге задоволення. Кожна робота займає дуже багато часу. Від кількох місяців до кількох років. Буває, що на картину в мене йде п'ять років. Наприклад, в чорно-білих тонах вишивати дуже складно".

"На голку підсадила мама". Історія вишивальника з Херсона

Автор фото, Ліза Жарких

Ігор не вважає себе художником, проте зазначає, що деяка схожість у роботі є: "Якщо порівнювати, то і в художника, і в мене перед початком роботи абсолютно біле полотно, жодного хрестика - і потім з часом з'являються якісь елементи. Художник пише фарбами, а я нитками".

Головна тема творчості чоловіка - це жінки світу. Одна з найулюбленіших його серій - японська. Ігор каже, що найголовніше для нього - передати красу образу.

"Найголовніше в картині, в сюжеті - це жінка. Якою б не була картина - пейзаж, сюжетна картина, - завжди присутня в мене дівчина, жінка. Нехай маленька, але є. Та в основному я вишиваю портрети, де крупні красиві обличчя. Я люблю, аби обличчя виходили ніби справжні, живі. Якщо очі, то погляд має бути живим. У кожної жінки неповторні очі, свій неповторний образ".

"На голку підсадила мама". Історія вишивальника з Херсона

Автор фото, Ліза Жарких

В останні кілька років чоловік почав займатись мікровишивкою для прикрас.

"Складність в тому, що це важко для очей використовую лупу. Під низ підкладаю білий аркуш паперу. Полотно чорне, внизу білий папір - і ці дірочки просвічуються. Я вишивав для сережок-вкруток діаметром 8 міліметрів".

Майстер часто працює вночі, намагається щодня знаходити час для улюбленої справи. Вишиває, в середньому, сім годин щодня.

"Вдень багато біганини, менше часу на творчість. Творю вечорами та ночами - до 12 ночі, до двох, трьох ранку".

"На голку підсадила мама". Історія вишивальника з Херсона

Автор фото, Ліза Жарких

--

"Ніколи не соромився того, що вишиваю"

Ігор разом із матір'ю Людмилою часто проводять майстер-класи з вишивки, охоче діляться знаннями як з початківцями, так і з іншими вишивальниками.

"Ми періодично ходили до дитячого будинку, проводили з дітьми частину свого вільного часу, навчали вишивці, як закріпити нитку. Також проводимо майстер-класи в бібліотеці - ділимось схемами, нитками, даємо поради. Діти з радістю долучаються".

На початку 2020 року в Херсоні відбулась спільна виставка мами та сина "Срібна голка і нить золота".

Ігор розповідає що тоді до нього було прикуто багато уваги. "Цікавились, чого чоловік займається рукоділлям, ставили різні питання. Просили показати, як я вишиваю. Я бачив здивовані обличчя, особливо чоловіків, тому що це не властиво для чоловіка".

Ігор ділиться, що ніколи не соромився та не приховував того, що він вишивальник: "Мені все одно, що думають інші, це мені до душі. Знаю, що багато чоловіків в'яжуть чи займаються іншими видами творчості".

Вишивки Ігоря Сидоренка є в Іспанії, Португалії, Німеччині, Франції, Канаді та Америці. Він мріє вишивати великі метрові картини та радіє, що його захоплення підтримує родина.

"Вишивка - це все моє життя, я не уявляю собі життя без рукоділля".

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!