Як російські миротворці в Придністров'ї потерпають через Україну і чи виведуть їх

  • Ілля Барабанов
  • ВВС
миротворці

Автор фото, Getty Images

Нова президентка Молдови Мая Санду вже вдруге запропонувала вивести російські миротворчі війська з Придністров'я, замінивши їх спостерігачами ОБСЄ. Російське МЗС очікувано негативно поставилося до таких пропозицій, вважаючи, що вони підривають "зусилля з мирного врегулювання".

Оперативна група російських військ працює в Придністров'ї вже 25 років, з 1995 року. Після закінчення війни між правим і лівим берегом Дністра російські миротворці повинні були стати гарантом того, що бої не поновляться.

І станом на 2020 рік Придністровський конфлікт можна вважати найбільш спокійним і безкровним на пострадянському просторі.

Спочатку чисельність російських миротворців в Придністров'ї сягала 5 тисяч осіб, зараз угруповання - трохи більше тисячі військовослужбовців.

Оскільки жодна зі сторін конфлікту давно не прагне до відновлення бойових дій, миротворці символічно присутні на всіх переходах через лінію розмежування з Молдови у Придністров'ї, але їхньою головною функцією залишається охорона військових складів в невеликому селі Колбасна на кордоні з Україною.

Арсенал в Колбасні зараз налічує понад 20 тисяч тонн боєприпасів, які залишилися в Придністров'ї в спадок від 14-ї армії СРСР, розквартированої в регіоні свого часу. Частково на ці ж склади на початку 1990-х років вивозили снаряди з країн Східного блоку.

Багато з них лежать на цих складах понад 30 років і потребують утилізації, оскільки куди-небудь вивозити їх просто небезпечно. Діалог про це Москва з Кишиневом ведуть всі 25 років, відколи закінчилася війна на Дністрі та існує переговорний формат, створений для врегулювання конфлікту.

Проблемних моментів в цьому переговорному процесі кілька. Відновлюється він, лише коли при владі в Молдові перебувають дружньо налаштовані до Москви політичні сили.

Так було на початку 2000-х років, коли при владі була Партія комуністів на чолі з Володимиром Вороніним. Тоді за чотири роки вивезли або знищили майже 50% озброєнь, техніки і боєприпасів. Переговори тривали також в останні роки, коли в Кишиневі президентом був соціаліст Ігор Додон.

Втім, коли до влади в Кишиневі приходять політики, яких вважають проєвропейськими, вони традиційно ставлять питання про виведення російських миротворців з регіону, вважаючи, що ті становлять небезпеку для Молдови - і переговори на якийсь час заморожуються.

У 2019 році міністр оборони Росії Сергій Шойгу, який в 1992-му брав участь в розведенні сторін на Дністрі, вперше за довгий час відвідав Молдову, де як раз обговорював з Додоном питання утилізації боєприпасів.

Передбачалося, що підготовка до початку цього процесу може зайняти близько року, але за цей час Додон програв президентські вибори - і тепер велике питання, чи почнеться утилізація.

Переговори йдуть повільно також через складність переговорного формату "5 + 2".

На початку 1990-х років це поєднання - Молдова і Придністров'я як учасники конфлікту, ОБСЄ, Росія, Україна, Євросоюз і США як спостерігачі - здавалося працездатним. Але відтоді відносини Росії і з Україною, і з США та Євросоюзом ускладнилися, що призвело до того, що на будь-якому переговорному майданчику ці сторони можуть домовитися хоч про що-небудь з великими труднощами.

Нові політичні реалії

Особливо складним становище російських миротворців в Придністров'ї стало після початку збройного конфлікту на сході України в 2014 році.

Якщо в попередні роки в моменти погіршення російсько-молдовських відносин Москва могла проводити ротацію свого військового контингенту через Одесу, то в останні шість років вона втратила і цю можливість.

В результаті в останні роки російським офіцерам, які вирушали в Придністров'я, доводилося летіти в Кишинів в цивільному одязі, приховуючи справжню мету своєї поїздки, але їх все одно регулярно затримували на кордоні і депортували.

Щоб менше залежати від закритості молдовського та українського кордонів, після 2014 року уродженці Росії лише продовжують командувати угрупованням, а миротворців набирають з місцевих жителів, що мають російське громадянство.

Складно реалізувати в умовах донбаського конфлікту також вивезення озброєнь з Колбасни в Росію через територію України. Тобто, якщо військові все ж візьмуться за утилізацію залишків озброєнь на складах, це доведеться робити на території Придністров'я.

Нові політичні реалії створили проблеми не тільки військовим. З 2014 року літаки російських авіакомпаній змушені облітати повітряний простір України і добираються до Кишинева через територію Білорусі, Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії.

Найгучніший дипломатичний інцидент у зв'язку з цим стався в 2017 році, коли літак авіакомпанії S7 з віцепрем'єром і спецпредставником президента Росії щодо Придністров'я Дмитром Рогозіним на борту встиг вилетіти в Кишинів, але дорогою дізнався, що Угорщина з Румунією закрили для нього повітряний простір.

Відразу після перемоги на президентських виборах Мая Санду заявила про бажання вибудувати конструктивні відносини з усіма помітними країнами регіону, включаючи Росію.

В інтерв'ю ВВС вона говорила, що має намір обговорювати зі своїм російським колегою Володимиром Путіним і розв'язання Придністровського конфлікту, і становище громадян Молдови в Росії, і питання експорту молдовської продукції.

Але її пропозиція про виведення з регіону миротворців навряд чи зустріне хоч якесь розуміння в Москві, так що на час її президентства переговорний процес щодо майбутнього Придністров'я, швидше за все, просто в черговий раз заморозять.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegramабо Viber!