"Це наш Трамп". Киргизстан обрав президентом Жапарова і надав йому більше влади

Новим, вже шостим за рахунком президентом Киргизстану став 52-річний Садир Жапаров. За попередніми підрахунками, він переміг на дострокових виборах президента, які були призначені після жовтневих протестів в країні.

Жапаров отримав 79% голосів, повідомляє ЦВК країни за підсумками обробки понад 80% бюлетенів.

Також киргизькі виборці висловилися за президентську форму правління. З понад 70% порахованих бюлетенів цей варіант схвалив 81% тих, хто проголосував на референдумі.

Жапаров, звільнений своїми прихильниками з колонії (він був засуджений на 11,5 років у справі щодо захоплення заручника), несподівано став спочатку лідером протестів, а потім прем'єр-міністром і виконуючим обов'язки президента.

Його перемогу аналітики прогнозували вже під час передвиборчих перегонів, оскільки Жапаров за результатами опитувань виявився фаворитом виборців в регіонах Киргизстану, а його найближчі соратники зайняли основні посади в чинному уряді.

На думку професорки Університету національної оборони у Вашингтоні Еріки Марат, нинішні вибори складно назвати легітимними, крім того, з моменту ухвалення рішення про їх проведення до дня голосування минуло лише два місяці.

"З огляду на те, що це були дострокові вибори, призначення яких зовсім не відповідало процедурам Конституції або закону, це лише продовження спроби Жапарова та його прихильників узаконити його як голову держави", - вважає вона.

Жапаров - це киргизький Трамп?

Популярність Жапарова та його стрімкий злет (він опинився на посаді прем'єра через п'ять днів після виходу з в'язниці) виявився сюрпризом для багатьох, але не для його команди.

Імідж Жапарова побудований на низці несправедливостей, через які, на думку його прихильників, постраждав політик. За три роки в'язниці Жапаров дійсно пережив великі потрясіння: спочатку його знайшли стікаючим кров'ю після невдалого суїциду, потім він втратив обох батьків та сина, перебуваючи за ґратами.

До того ж він, на думку прихильників, зазнав політичного переслідування за вимоги націоналізувати велике родовище золота "Кумтор". Часто у своїх відеозверненнях з в'язниці сам Жапаров різко висловлювався на гострі теми і відкрито критикував чинну владу. Врешті-решт образ мученика, постраждалого від несправедливості з боку влади, закріпився за ним міцно.

"Тюремна камера стала свого роду капсулою від помилок для Жапарова, який опинився у виграшному становищі у порівнянні з президентом і урядом, які робили одну помилку за іншою", - зазначає політичний коментатор Азім Азімов.

Він, як і інші експерти, вважає феномен успіху Жапарова не виключенням для Киргизстану, а скоріше загальносвітовим трендом, коли на тлі розчарування в інститутах влади виборці роблять несподіваний вибір.

"Хтось припускає, що всі інститути влади не впоралися, а президентом бути не так вже й складно. Це може зробити будь-хто, наприклад, комік або ведучий ток-шоу або в'язень. Головне, щоб був хороший хлопець", - пояснює Азімов.

Серед інтелігенції Жапарова найчастіше порівнюють з президентом США Дональдом Трампом, особливо після взяття його прихильниками Капітолію. Паралелі між цими подіями проводить і професорка Еріка Марат.

"Кілька днів тому в США відбулося захоплення Капітолію, який можна навести як яскравий приклад того, як популісти і автократи можуть будь-якими методами спробувати утримати владу, маніпулюючи часто малоосвіченими та бідними прихильниками. Інша справа, що в США їх заарештували і покарають за законом, а в Киргизстані - зовсім інший сценарій", - каже експертка.

Марат відзначає, що прихід до влади подібних політиків - справа рук інших заплямованих чиновників, які часто стають на бік вчорашнього противника, щоб продовжувати займати високі посади і збагачуватися корупційними методами.

"У Киргизстані буквально за кілька днів багато прихильників Жеенбекова (президент Киргизстану у 2017-2020 роках, який мусив піти у відставку після протестів у жовтні 2020 року. - Ред.) перебігли на бік Жапарова і проголосували за його кандидатуру на посаду прем'єра", - каже Еріка Марат.

Водночас новачком в політиці Жапарова назвати складно. Він почав кар'єру ще в 2005 році, коли його обрали депутатом рідного Тюпського району на півночі країни, а потім швидко став радником на той момент президента Курманбека Бакієва і отримав посаду комісара щодо боротьби з корупцією.

Під час масових протестів у 2010 році та етнічного конфлікту на півдні країни, який забрав життя понад 2 тисяч людей, Жапаров, за його словами, активно брав участь у миротворчих зусиллях, хоча публічно часто виступав на боці титульної нації - киргизів.

Перебуваючи за ґратами, він також неодноразово казав, що "національні меншини в Киргизстані - лише квартиранти". Це одна з причин, чому Жапаров, попри те, що сам він родом з півночі, отримав популярність і на півдні країни.

Прибічники та супротивники Жапарова

Жапаров у своїй передвиборчій кампанії часто згадував про традиційні цінності, зокрема, пропонував переписати конституцію, створити новий орган влади - народний курултай (традиційний парламент), який матиме функцію нагляду над президентом і парламентом, а також включити розділ про народні цінності до конституції.

Його політична партія "Мекенчіл" ("Патріот") користувалася особливою популярністю в регіонах Киргизстану, а його самого прихильники часто називали "реальним патріотом" і приходили на зустріч з ним в національних костюмах.

"Він єдиний з політиків, якому можна довіряти. Решта думає тільки про свою кишеню. А він вже втратив своїх близьких, йому не потрібно наживатися. Він готовий служити людям. Піклується про мігрантів. Я сам в Росії працював на будівництві - мучився. Це все через наших нездар, президентів та депутатів, які грабували країну. Жапаров - не такий", - пояснює 34-річний Мірбек.

Серед прихильників Жапарова є численні трудові мігранти в Росії та за кордоном. За різними даними, від 850 тисяч до мільйона киргизів працює лише у Росії. Киргизькі мігранти є також у Туреччині, Казахстані, Кореї, США та інших країнах. Більшість з них виїхали, бо не змогли знайти гідну роботу на батьківщині

Народним гаслом прихильників Жапарова став заклик "До кінця!", який часто використовували у перші дні прем'єрства Жапарова, коли парламентарії ще його не затвердили на посаді. Демонстрації біля будинку уряду тривали майже тиждень, поки Жапарова не затвердили прем'єром, а потім виконуючим обов'язки президента. Його прихильники пообіцяли, що будуть стояти до кінця, поки "Жапаров не стане ханом" (царем).

В "ханських" амбіціях та спробі протягнути "ханституцію" Жапарова звинувачують його супротивники. Це, переважно, міська і раніше аполітична прогресивна молодь, яка долучилася до протестного руху проти корупції, а потім протестувала проти результатів парламентських виборів 5 жовтня. Ці люди кажуть, що хочуть жити в демократичній країні, борються проти корупції та за збереження довкілля. Протягом останніх 10 тижнів вони проводили акції протесту проти конституційної реформи.

Але у прихильників конституційної реформи Жапарова свої аргументи. Основний полягає в тому, що парламентаризм і партійні списки за десять років себе дискредитували, і ніхто ні за що не відповідав. За президентської форми правління відповідальність буде на одній людині, каже громадський активіст Ельдар Шабданов.

"Згадаймо, яка ситуація у нас була, поки ми жили в нібито парламентській країні останні 10 років? Партії перетворилися на бізнес для лідерів фракцій, для включення в топи списку партії були потрібні сотні тисячі доларів, крісла розподілялися між фракціями, внаслідок чого були чиновники, які мають крім свого безпосереднього керівника ще другого керівника в особі лідера фракції".

Найбільш запекла боротьба між прихильниками і противниками Жапарова точиться у соціальних мережах, де коментатори не соромляться у висловах і часто ображають один одного.

На думку аналітиків, серед прихильників Жапарова у соцмережах є багато оплачуваних коментаторів. Так, одна з груп підтримки Жапарова у Facebook складається зі 166 тисяч людей (найбільша політична сторінка киргизькою мовою), а в групі проти нього та референдуму перебуває лише 11 тисяч людей.

Попри відмінності між прихильниками та противниками Жапарова, у них є одна загальна мета, вважає політологиня і дослідниця Центральної Азії Олександра Філатова.

"У тих, хто апелює до закону і у тих, хто апелює до традиції, один і той же запит - на справедливість. Наявна сьогодні система її не забезпечує. Чи зможе наступний президент забезпечити справедливість, яку відчують і в селах, і в містах? Це ключове питання і запорука стабільності перебування при владі надалі", - вважає вона.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!