Історичний блог: як Ніл Хасевич вирізав на дереві образ українського підпілля

Зот, Рибак, Бей - за цими дивними повстанськими прізвиськами мусила приховуватися людина, чий талант вже визнали у світі.

Під час та після Другої Світової війни замість звичних для себе шедеврів живопису він створював пропагандистські листівки, плакати, розробляв дизайн нагород та грошей.

Хоча до війни його дереворити вже помітили у Варшаві. Художник отримав замовлення з-за кордону та запрошення на експозицію до Америки. Мав контакти з колегами із Бельгії, Голландії, Фінляндії, США, Австрії, Угорщини.

Невдовзі довоєнні твори експонуватимуть у Лос-Анджелесі та Чикаго. Перед тим - у Римі. А ще раніше студента Варшавської академії нагородили почесним дипломом і найвищою відзнакою "Ватикан".

Однак замість просторих студій та затишних осель своє життя український художник і графік Ніл Хасевич, що народився 25 листопада 1905 року, передчасно закінчив у повстанській криївці.

Родина, навчання та "Спокій" художника

Майбутній митець народився у священицькій сім'ї. У 16 років потрапив під потяг - тоді загинула мама, а юнак втратив частину лівої ноги.

Ніл навчався у Рівненській гімназії, але атестат зрілості хлопець з палицею у руках і дерев'яним протезом отримав у Варшаві, де проживав спочатку за рахунок компенсації, яку виплатила залізнична компанія.

Коли поступив до Варшавської академії образотворчих мистецтв, відчував надзвичайну матеріальну скруту. У справі студента є численні прохання про грошову допомогу та відтермінування оплати за навчання.

На відділах малярства та графіки Ніл студіював живопис, мистецтво шрифтів та книгознавство. Пізніше його талант проявиться у різних жанрах, однак, найбільше у графіці. Художник оформлював газети, плакати, афіші, виконував різні замовлення - здебільшого, щоб заробити на життя.

Ніл Хасевич також захоплювався мистецтвом книги. Зокрема, розробляв бібліотечні знаки - екслібриси, які не просто фіксували ініціали, а передавали індивідуальність власників. Ці художні твори молодого митця одразу здобули визнання серед критиків.

У Варшаві студент потоваришував з учасниками "Спокою" - гуртка, що об'єднав українських митців для поширення патріотичних ідей. Разом з однодумцями він організовував виставки картин та графіки, серед яких також були і його роботи.

Проте, війна змінила не лише життя, а й творчість Хасевича.

Графік українського підпілля

Її початок Ніл зустрів на Волині, яку у складі інших західноукраїнських земель інкорпорували до УРСР. При радянській владі митець жив у селі Дюксин, де працював вчителем сільської школи, а також співпрацював з редакцією газети "Шлях", яка публікувала його малюнки.

Коли прийшли німці, митець на деякий час переїхав до Рівного і влаштувався на посаду референта відділу мистецтв окружної управи. Художник ілюстрував часопис "Волинь", а також розміщував власні матеріали на його сторінках. Зокрема у статті "Про графіку", опублікованій у номері від 1 вересня 1941 року, він окреслив значення візуальної пропаганди так, наче визначив свою місію у майбутній підпільній боротьбі:

"Кожна держава опікується й підтримує графіку та використовує праці митців-графіків і застосовує їх у всіх ділянках державного й громадського життя та старається - у меншій, або більшій мірі - створити сприятливі умови для розвитку й поширення цієї найживішої галузі мистецтва, - писав він. - Сучасні графіки працюють над усім, що є зв'язане з друком, починаючи від крою й характеру друкарських черенок, а кінчаючи на багатобарвних репродукціях і державних паперах".

Так і сталося. Протягом дев'яти передсмертних років, які провів у холодних криївках та бункерах, митець створював різні роботи: гроші повстанців - бофони, нагороди, шрифти, печатки.

Крім того, дослідники вважають унікальними його пропагандистські твори. До Хасевича майже не було патріотичного мистецтва спрямованого на ідею самостійності. Листівки, шаржі, карикатури переконували українців, закликали до боротьби.

Ніл також вирізав на дереві портрети відомих діячів підпілля, фіксуючи емоції командирів та провідників. У композиціях дереворитів серії "Волинь в боротьбі" домінує природа, що захищає людей, а мальовничі пейзажі, окрім того, засвідчують захоплення автором поліською красою.

Відмова здатися

Роботи художника документували події та масштаби руху опору в Україні.

Через десятки зв'язкових підпільної мережі вони потрапляли за кордон, де були альтернативним джерелом інформації, розкриваючи сутність радянської влади. Зокрема, у жовтні 1951 року у Філадельфії відкрилася перша виставка публікацій ОУН, УПА і творів Хасевича.

У той час на західній Україні активно тривала неоголошена війна спецслужб з підпіллям. Виявляли таємні друкарні, вербували агентів, репресували всіх, хто допомагав підпільникам. Інколи випадково натрапляли на законспіровані підземельні житла.

Наприклад, саме так трапилося у селі Сухівці в господарстві Лавріна Стацюка. Присутні у криївці люди відмовилися здатися і почали палити документи. У відповідь енкавеесівці кинули гранату, від вибуху якої загинув один підпільник. Невдовзі застрелилися двоє інших. Серед них виявили одноногого, якого ще з часів війни розшукували під прізвиськами "Зот", "Рибак", "Бей".

Це і був художник Ніл Хасевич.

Пізніше дослідники визнають, що у візуальному мистецтві він перший закликав до політичної самостійності України зокрема, а його роботи стали унікальними в історії європейського партизанського руху загалом.

У матеріалі використані зображення з фондів Рівненського обласного краєзнавчого музею.